Конкурс на навчання для громадських радників! ШУКАЄМО АКТИВНИХ ГРОМАДЯН!

ШУКАЄМО АКТИВНИХ ГРОМАДЯН!

Конкурс на навчання для громадських радників

Якщо Вам небайдужий розвиток Вашої громади, Ви добре розумієте її проблеми, прагнете змін і готові виділити час на допомогу громаді, запрошуємо Вас долучитися до міжрегіональної команди громадських радників.

 

У команді Ви пройдете спеціалізоване навчання з кваліфікованими тренерами, знайдете підтримку однодумців з усієї України, дізнаєтесь та навчитесь як можна ефективно направити свої зусилля на якісні зміни в житті громади. Ми пропонуємо навчання з різних питань, які можуть знадобитися раднику в громаді: безпека, фінансова грамотність, захист своїх прав, робота державних інститутів, пошук допомоги та встановлення зв'язків.

 

Щоб долучитися до формування команди та подати свою кандидатуру на навчання необхідно заповнити Інтернет-опитувальник (https://goo.gl/gvA6VJ) до 31 серпня 2017 року. Тут Ви зможете вибрати зручний для себе графік навчання і розповісти про Ваш досвід та бачення змін в громаді. Результати опитування буде опрацьовувати конкурсна комісія. Члени комісії можуть зателефонувати Вам і уточнити додаткову інформацію після отримання Ваших відповідей на запитання Інтернет-опитувальника.

 

За результатами відбору Ви будете запрошені на безоплатне навчання, яке проходитиме в три етапи в період з вересня по листопад 2017 року. Організатори забезпечують проживання, харчування та відшкодування транспортних витрат. Участь в усіх етапах навчальної програми обов'язкова, випускники отримають сертифікат. Про результати відбору Ви будете повідомлені телефоном або електронною поштою, яку вкажете в опитувальнику. Якщо виникають додаткові запитання, будь ласка, звертайтеся, контактний номер телефону: +38 097 128 02 10 або електронна скринька: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Також додаткову інформацію, доступ до Інтернету та, за необхідності, допомогу в заповненні опитувальника Ви зможете отримати в місцевих бюро або центрах правової допомоги та офісах Мережі правового розвитку за адресами:

 

Котовський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги м. Подільськ, вул. Соборна, 194 а

 

 Ананьївське бюро правової допомоги

 

 Балтське бюро правової допомоги

 

 Кодимське бюро правової допомоги

 

 Любашівське бюро правової допомоги

 

 Миколаївське бюро правової допомоги

 

 Окнянське бюро правової допомоги

 

 Савранське бюро правової допомоги

 

 Ширяївське бюро правової допомоги  м. Ананьїв, вул. Незалежності, 20, каб.6

 

 м. Балта, вул. 30 років Перемоги, 24

 

 м. Кодима, вул. Соборна, 88, каб.13

 

 смт. Любашівка, вул.Софіївська,47 каб.1,2

 

 смт. Миколаївка, вул. Незалежності, 71а, каб. 21

 

 смт. Окни, вул, Комарова, 2, каб. 15

 

 смт. Саврань, вул. Соборна, 9, каб. 6,15

 

 смт. Ширяєве, вул. Соборна, 158




07

Увага!!! Кодимська райнна рада оголошує пошук кандидатів у присяжні Кодимського районного суду Одеської області!

Якщо Ви постійно проживаєте на території, на яку поширюється юрисдикція Кодимського районного суду Одеської області, та виявили бажання бути присяжним, просимо звернутись до юрисконсульта Кодимської районної ради за адресою: м. Кодима, пл. Перемоги 1, каб. 10/12, 2-й поверх, довідки за телефоном 2-67-23.

При собі необхідно мати такі документи:

1. Паспорт громадянина України.

2. Ідентифікаційний код.

Довідкова інформація:

Хто може бути присяжним?

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» присяжним може бути громадянин України, який досяг 30 років і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.

Хто не може бути присяжним?

Не включаються до списків присяжних громадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного;

3) які мають незняту чи непогашену судимість;

4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів (органів правопорядку), військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя;

5) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

6) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років.

Додатково інформуємо:

Гарантії прав присяжних.

1. Присяжним за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. За присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.

3. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.

07.04.2017 р.

 

 



 

ОГОЛОШЕННЯ

 

23 березня 2016 року з 10.00 до 13.00 год

 

ВІДДІЛ «КОДИМСЬКЕ БЮРО ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» КОТОВСЬКОГО МІСЦЕВОГО ЦЕНТРУ З НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

 

разом з

 

КОДИМСЬКИМ РАЙОННИМ ВІДДІЛОМ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ГОЛОВНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

 

 

ПРОВОДИТЬ СПІЛЬНИЙ ПРИЙОМ ГРОМАДЯН

 

В ПРИМІЩЕННІ

 

Відділу «Кодимське бюро правової допомоги» Котовського МЦ НБВПД 

 

за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 88, каб. № 13

 

 

 

Телефони для довідок – роб.: (04867)-2-15-12;

 

                                                 (04867)-2-17-33;

 

                моб.: 099-629-44-97;  068-147-36-86




2017

До відома депутатів Кодимської районної ради, депутатів

місцевих рад району

Електронне ДЕКЛАРУВАННЯ

Національним агентством з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) 10 червня 2016 року прийнято рішення № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 958/29088, із змінами) про початок роботи системи електронного декларування з 1 вересня 2016 року. Зазначена декларація має затверджену Національним агентством з питань запобігання корупції форму та заповнюється на офіційному веб-сайті Національного агентства (посилання на сайт: http://nazk.gov.ua/).

 

Відповідно до статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»

 

1. Суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є:

 

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

 

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

 

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

 

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

 

г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;

 

ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

 

д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;

 

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

 

є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

 

ж) члени Центральної виборчої комісії;

 

з) поліцейські;

 

и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

 

і) члени державних колегіальних органів;

 

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

 

а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті;

 

б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);

 

в) представники громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу";

 

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

 

Система електронного декларування буде запроваджуватися в два етапи.

 

Перший етап (початок з 00 годин 00 хвилин 01.09.2016): щорічні декларації за 2015 рік подають особи, які станом на 01 вересня 2016 року займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище.

 

Зазначені у цьому абзаці декларації подаються протягом 60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці, тобто останній день подачі декларацій такими суб'єктами декларування — 30 жовтня 2016 року; декларації подають особи, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, і які 01 вересня 2016 року чи пізніше цієї дати припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та станом на день такого припинення займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище.

 

До першого етапу НАЗК відносить і повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, передбачені частиною другою статті 52 Закону, службових осіб, які станом на 01 вересня 2016 року чи пізніше цієї дати займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище.

 

Другий етап (з 00 годин 00 хвилин 01.01.2017) – подають всі інші суб'єкти декларування.

 

Довідково. У цілому відповідно до статті 1 Закону до суб'єктів декларування відносяться особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; інші посадові особи юридичних осіб публічного права; інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до Закону.

 

СПОСІБ ПОДАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ

 

Як зазначається у статті 45 Закону, суб'єкти декларування зобов'язані подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті (посилання на сайт: http://nazk.gov.ua/) Національного агентства з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

 

Звертаємо увагу, що лише наявність ЕЦП дасть можливість зайти до електронної декларації. З метою захисту інформації державні органи мають здійснити заходи із забезпечення надання послуг електронного цифрового підпису суб'єктам декларування на безоплатній основі. Слід відмітити, при вході до електронної системи декларування офіційного веб-сайту НАЗК міститься перелік із 16 акредитованих центрів сертифікації ключів, у якому, зокрема, зазначається АЦСК органів юстиції України, АЦСК ПАТ КБ «ПриватБанк», АЦСК ПАТ «УкрСиббанк», що дає змогу отримати ЕЦП суб'єкту декларування за певних умов самостійно.

 

ТИПИ ЕЛЕКТРОННИХ ФОРМ ДЕКЛАРАЦІЙ

 

Передбачено 4 типи електронних форм декларації:

 

- щорічна (охоплює попередній рік);

 

- перед звільненням (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями);

 

- після звільнення (охоплює попередній рік, тобто рік, у якому особа звільнилася);

 

- кандидата на посаду, у разі якщо посада належить до переліку суб'єктів декларування або до переліку посад з підвищеним корупційним ризиком;

 

Щорічна декларація подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком.

 

Щорічна декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації.

 

Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Декларація суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Декларація суб'єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, що подається до призначення або обрання особи на посаду. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади (участь у конкурсі), якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

 

ФОРМА ДЕКЛАРАЦІЇ

 

Декларація складається із 16 розділів.

 

1. Тип декларації та звітний період. Вказується одна із вищезазначених чотирьох форм декларацій.

 

2. Інформація про суб'єкта декларування та членів його сім'ї. Тут вказується інформація про суб'єкта декларування та про членів його сім'ї. Членами сім'ї суб'єкта декларування є: — особи, які перебувають у шлюбі із суб'єктом декларування (чоловік/дружина), незалежно від того, чи вони проживають спільно; — діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних — наприклад, особи, що спільно орендують житло), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

 

3. Об'єкти нерухомості. У цьому розділі указуються усі об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

 

4. Об'єкти незавершеного будівництва. У цьому розділі суб'єкт декларування повинен задекларувати: 1) об'єкти незавершеного будівництва; 2) об'єкти, не прийняті в експлуатацію; 3) об'єкти, право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку. Такі об'єкти декларуються, якщо вони: а) належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України; б) розташовані на земельних ділянках, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права; в) повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб'єкта декларування або членів його сім'ї.

 

5. Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів). У цьому розділі зазначається цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року (для 1 січня 2015 року ця сума становить 121 800 грн.), що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Під рухомим майном розуміються будь-які матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, твори мистецтва, антикваріат тощо).

 

6. Цінне рухоме майно — транспортні засоби. У цьому розділі зазначаються: дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності).

 

7. Цінні папери. У цьому розділі зазначаються: відомості про цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів. У разі якщо цінні папери передані в управління іншій особі, щодо цієї особи також вказуються відповідні відомості або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

 

8. Корпоративні права. Суб'єкт декларування повинен задекларувати будь-які корпоративні права, відомості щодо акцій, зазначених у попередньому розділі декларації, у тому числі частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці.

 

9. Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї. Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник (контролер) — це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

 

10. Нематеріальні активи. У цьому розділі зазначаються нематеріальні активи, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї, у тому числі об'єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті (право на винахід, корисну модель, ноу-хау, промисловий зразок, топографії інтегральної мікросхеми, сорт рослин, торгову марку чи комерційне найменування, авторське право тощо), право на використання надр чи інших природних ресурсів, інше. До відомостей щодо нематеріальних активів включаються дані про вид та характеристики таких активів, вартість активів на момент виникнення права власності, а також про дату виникнення права на них.

 

11. Доходи, у тому числі подарунки. У цьому розділі зазначаються: отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правовідносинами, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

 

12. Грошові активи. Суб'єкт декларування повинен задекларувати наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року (на 1 січня 2015 року така вартість складала 60 900 грн.).

 

13. Фінансові зобов'язання. Суб'єкт декларування повинен задекларувати отримані кредити, позики, зобов'язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), зобов'язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти. Відомості щодо фінансових зобов'язань включають дані про вид зобов'язання, його розмір, валюту зобов'язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов'язання, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, та дату виникнення зобов'язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов'язання перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року (на 1 січня 2015 року такий розмір складав 60 900 грн.). У разі якщо розмір зобов'язання не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року, зазначається лише загальний розмір такого фінансового зобов'язання.

 

14. Видатки та правочини суб'єкта декларування. Суб'єкт декларування повинен задекларувати видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання, які зазначені у розділах 3-12 цієї декларації. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року (на 1 січня 2015 року такий розмір складав 60 900 грн.); до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.

 

15. Робота за сумісництвом суб'єкта декларування. У цьому розділі зазначається посада чи робота, що виконується або виконувалася за сумісництвом: дані про займану посаду чи роботу (оплачувану чи ні), що виконується за договором (контрактом), найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом. Зайняття посади чи робота за сумісництвом декларується, якщо її зайняття (виконання) розпочалося або продовжувалося під час звітного періоду незалежно від тривалості. Посада чи робота за сумісництвом декларується незалежно від того, чи була вона оплачуваною.

 

16. Членство суб'єкта декларування в організаціях та їх органах. Суб'єкт декларування повинен задекларувати входження суб'єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об'єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об'єднань, членство в таких об'єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об'єднань (організацій) та їх коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вважаємо за доцільне наголосити, що для цілей декларації, яка в 2016 році подається в електронній формі, станом на 1 січня 2015 року мінімальна зарплата становила 1218 грн., відповідно: 5 мінімальних зарплат становили 6 090 грн., 50 мінімальних зарплат — 60 900 грн., 100 мінімальних зарплат — 121 800 грн.

 

УВАГА! Детальна інформація, а також навчальне відео із заповненням декларацій у системі "Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування знаходиться за посиланням https://nazk.gov.ua/deklaraciya.

 

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

 

З метою недопущення помилок при заповненні декларації в електронній формі та надання відповіді на найбільш типові питання у суб'єктів декларування, що виникають під час заповнення декларації, рішенням НАЗК від 11.08.2016 № 3 затверджено Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю.

 

Так, відповідно до статті 48 Закону, НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю:

 

1) щодо своєчасності подання;

 

2) щодо правильності та повноти заповнення;

 

3) логічний та арифметичний контроль.

 

У своєму Рішенні № 3 від 11 серпня 2016 року НАЗК щодо порядку перевірки факту подання та своєчасності подання декларації зазначає: «Згідно із статтею 49 Закону, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку. Порядок здійснення такого контролю та порядок інформування Національного агентства про виявлені факти неподання або несвоєчасного подання декларацій визначається Національним агентством. Якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону. Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.

 

Слід пам'ятати, що за несвоєчасне подання без поважних причин декларації передбачено адміністративну відповідальність відповідно до статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за умисне неподання декларації — кримінальну відповідальність згідно із статтею 3661 Кримінального кодексу України.»

 

Повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

 

Обов'язкове проведення повної перевірки декларації здійснюється у разі якщо:

 

- декларант належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, або до суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків;

 

- за результатами логічного та арифметичного контролю виявлено у декларації суб'єкта декларування невідповідності;

 

- член сім'ї суб'єкта декларування відмовився надати суб'єкту декларування будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації. При цьому суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім'ї;

 

- надійшла інформація від фізичних (викривачів) та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

 

Довідково. Згідно із статтею 53 Закону особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), — особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. Інформація про викривача може бути розголошена лише за його згодою, крім випадків, встановлених законом. Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає перевірці у термін не більше п'ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у вказаний термін перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують термін розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання. У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог цього Закону керівник відповідного органу вживає заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

 

Отже щодо подання виправленої декларації. Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону, суб'єкт декларування має право подати, за власною ініціативою, виправлену версію своєї декларації упродовж семи календарних днів після дня подання відповідної декларації. Наприклад, якщо декларація була подана 31 березня (у будь-який час доби), то в суб'єкта декларування є можливість подати виправлену декларацію до кінця дня 7 квітня (тобто до 00 годин 00 хвилин 8 квітня). Для цього слід натиснути на кнопку «Подати виправлену декларацію», яка є видимою упродовж зазначеного строку у персональному електронному кабінеті суб'єкта декларування біля відповідної декларації. При цьому суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію упродовж цього терміну лише один раз.

 

Якщо після спливання 7-денного строку або якщо виправлена декларація вже була подана, упродовж зазначеного строку суб'єкт декларування виявить неповні чи неправильні відомості в поданій ним декларації (або у виправленій декларації), він повідомляє про це Національне агентство через персональний електронний кабінет та подає виправлену декларацію згідно з рішенням уповноваженої особи Національного агентства. При цьому уповноважена особа визначає строк, який надається для подання такої виправленої декларації. Крім того, у разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію або виправлену декларацію з достовірними відомостями у строк, визначений уповноваженою особою Національного агентства. При цьому суб'єкт декларування повинен подати виправлену декларацію у разі виявлення у ній недостовірних відомостей, навіть якщо його не було притягнено до відповідальності за подання таких відомостей.

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОДАННЯ НЕДОСТОВІРНИХ ВІДОМОСТЕЙ

 

Зазначення в декларації завідомо недостовірних відомостей може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

 

Адміністративна відповідальність передбачена статтею 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 МЗП.

 

Статтею 366 -1 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації. При цьому відповідальність за цією статтею за подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 МЗП. У разі подання завідомо недостовірних відомостей стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму менше 100 МЗП, до суб'єкта декларування може бути застосовано дисциплінарну відповідальність.

 

Слід звернути увагу, що адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені виключно за подання «завідомо недостовірних» відомостей. Тобто відповідне діяння має бути вчинено суб'єктом декларування з прямим умислом. При цьому для притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень необхідно довести наявність такого умислу, а саме те, що суб'єкт декларування усвідомлював недостовірність відомостей, які він зазначив у декларації. Якщо недостовірні відомості, які були зазначені в декларації, були надані суб'єкту декларування членом його сім'ї, то відповідальність може настати лише в тому разі, коли суб'єкт декларування усвідомлював недостовірність таких відомостей, але попри це свідомо зазначив їх у декларації. Відповідно до положень законодавства про адміністративну та кримінальну відповідальність, карається винятково подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей. При цьому враховується умисел на зазначення таких відомостей саме суб'єкта декларування, а не членів його сім'ї чи інших осіб, які надали інформацію для заповнення в декларації. Отже, суб'єкт декларування не може бути притягнений до відповідальності за подання в декларації недостовірних відомостей, які були надані йому членом сім'ї, якщо суб'єкту декларування не було відомо про недостовірність таких відомостей на момент подання декларації.

 

СУТТЄВІ ЗМІНИ У МАЙНОВОМУ СТАНОВИЩІ

 

Законом передбачено додаткові заходи фінансового контролю, які визначені у статті 52 Закону. Так, у разі відкриття суб'єктом декларування або членом його сім'ї валютного рахунку в установі банку-нерезидента відповідний суб'єкт декларування зобов'язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження банку-нерезидента. Порядок інформування Національного агентства про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента, а також про суттєві зміни у майновому стані визначаються Національним агентством. Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3 затверджено Форму повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування. У разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року (на сьогодні це 68 900 грн.), зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Якщо вартість майна перевищує 50 мінімальних заробітних плат, але була сплачена частинами, то повідомлення про суттєві зміни в майновому стані подається після переходу права власності на таке майно. Дохід, який був нарахований, але не сплачений (не отриманий), не повідомляється. Повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування подається ним особисто шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті НАЗК через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — Реєстр).

 

Для кожного випадку отримання доходу або придбання майна подається окреме повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування. Інформація про отримання доходу або придбання майна членом сім'ї суб'єкта декларування не повідомляється.

 

Інформація, включена в повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування, повинна бути також відображена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку такий суб'єкт декларування подає відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Доходи та видатки на придбання майна суб'єкта декларування відображаються у грошовій одиниці України. Доходи/видатки, одержані/здійснені в іноземній валюті, з метою відображення у повідомленні перераховуються в грошовій одиниці України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату одержання доходів / здійснення видатків.

 

Вартість майна, що було придбано суб'єктом декларування, зазначається у грошовій одиниці України відповідно до останньої грошової оцінки майна або — якщо така оцінка не проводилася чи її результати не відомі суб'єкту декларування — на момент набуття майна у власність (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності. НАЗК звертає увагу, що подання інформації про суттєві зміни в майновому стані відповідно до статті 52 Закону не звільняє суб'єкта декларування від обов'язку подати декларацію та зазначити в ній відомості, передбачені статтею 46 Закону. Наприклад, у разі отримання доходу на суму вище 50 МЗП суб'єкт декларування повинен надіслати про це повідомлення в Національне агентство шляхом подання відповідної електронної форми на веб-сайті Реєстру. Зазначена інформація повинна бути також відображена у наступній декларації цього суб'єкта декларування, що охоплює відповідний звітний період (наприклад, у наступній щорічній декларації, яка охоплює звітний рік, у якому суб'єкт декларування подав відповідне повідомлення про суттєві зміни в його майновому стані). Слід також звернути увагу і на відмінність у порогах декларування, встановлених Законом для відображення інформації в декларації та повідомленні про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування. Так, у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані вказується інформація про отримання доходу або придбання майна на суму більше 50 МЗП. Цей поріг поширюється також на цінне рухоме майно, яке було придбано суб'єктом декларування. Водночас, відповідно до пункту 3 частини першої статті 46 Закону, у декларації зазначається інформація про цінне рухоме майно (крім транспортних засобів), якщо його вартість перевищує 100 МЗП. Відповідно, у разі придбання цінного рухомого майна (крім транспортних засобів) вартістю більше 50 МЗП, але менше 100 МЗП, інформація про придбання такого майна буде відображена в декларації лише в розділі «Видатки та правочини», оскільки поріг декларування в цьому розділі також становить 50 МЗП.

 

ХТО ВВАЖАЄТЬСЯ «ПОСАДОВИМИ І СЛУЖБОВИМИ ОСОБАМИ»

 

Хто вважається «посадовими і службовими особами» відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 та «посадовими особами» відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої цієї статті Закону? У цілях визначення суб'єктів, на яких поширюється дія Закону (відповідно до підпункту «и» пункту 1 та підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону), під «посадовими особами» слід розуміти працівників державних органів, інших юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі та/або консультативно-дорадчі функції. Під «службовими особами» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов'язків) відповідного працівника. Наприклад, працівники патронатних служб та працівники державних органів, які виконують функції з обслуговування, можуть належати до посадових та службових осіб за умови відповідності зазначеним вище характеристикам. Так, радники чи помічники керівників державних органів можуть здійснювати консультативно-дорадчі функції (підготовка матеріалів та документів, аналіз кореспонденції, підготовка проектів доручень чи рішень, надання фахових консультацій чи роз'яснень тощо); керівник, заступник керівника патронатної служби, керівник структурного підрозділу в патронатній службі може здійснювати організаційно-розпорядчі функції (здійснення керівництва діяльністю служби чи підрозділу, розподіл обов'язків між працівниками, контроль їх роботи тощо).

 

При цьому, у цілях визначення суб'єктів декларування, згідно із Законом, слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими, посадовими особами — суб'єктами декларування лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов'язки на постійній основі. Наприклад, наявність у посадовій інструкції працівника (спеціаліста, головного спеціаліста тощо) положення про те, що він може виконувати певні додаткові організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки на час відсутності керівника структурного підрозділу, не є достатнім для того, щоб вважати такого працівника посадовою чи службовою особою, яка є суб'єктом декларування відповідно до Закону. Цей висновок не змінюється навіть в разі фактичного виконання таких обов'язків упродовж звітного періоду. Тобто в разі тимчасового виконання працівником організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на час відсутності керівника підрозділу у звітному періоді не виникає обов'язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за цей період. Відповідно, така особа також не може бути притягнена до відповідальності за неподання (несвоєчасне) подання декларації.

 

ПОСАДИ ЯКІ НАЛЕЖАТЬ ДО ПОСАД З ВИСОКИМ РІВНЕМ КОРУПЦІЙНИХ РИЗИКІВ

 

Відповідно до частини першої статті 50 Закону, перелік суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, затверджується Національним агентством. На сьогодні згідно з рішенням Національного агентства від 17.06.2016 р. № 2 «Про затвердження переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.07.2016 р. за № 987/29117, до таких посад віднесено: — посаду Глави Адміністрації Президента України та посади його заступників; — посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України; — посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів територіальних управлінь Державної судової адміністрації України; — посади керівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності та їх заступників, призначення яких здійснюється державними органами; — посади державної служби, визначені структурою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів; — посади в органах місцевого самоврядування: • перших заступників, заступників міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення) голів, заступників сільських, селищних голів; • заступників голів районних, районних в містах рад; • секретарів міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення), сільських, селищних рад; • керуючих справами виконавчих комітетів міських (міст — обласних центрів та міста Сімферополя, міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад; • голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі). При цьому звертаємо увагу, що наведений перелік може змінюватися Національним агентством залежно від результатів моніторингу стану корупції. Відтак, для з'ясування актуального переліку слід звертатися до офіційного сайту Національного агентства.

                                                                                       18.01.2017 р.


Оголошення про намір передачі в оренду


Кодимська районна рада інформує


Конкурс з відбору суб'єктів оціночної діяльності


Конкурс з відбору суб’єктів оціночної діяльності 


Про внесення доповнень до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, які планується передати в оренду у 2017 році


Про внесення доповнень до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, які планується передати в оренду у 2017 році


Про затвердження Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, які планується передати в оренду у 2017 році


Про внесення доповнень до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, які планується передати в оренду у 2016 році


Про внесення доповнень до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, які планується передати в оренду у 2016 році


Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, які планується передати в оренду у 2016 році


Про внесення доповнень до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, які планується передати в оренду у 2016 році

 

Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, які планується передати в оренду у 2016 році


До відома депутатів Кодимської районної ради, депутатів місцевих рад району

 

   Відповідно до статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб’єкти декларування зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

     На підставі ч.1 ст.4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" депутати місцевих рад  належать до суб"єктів відповідальності за корупційні правопорушення. 

     Згідно ч.3 ст.8 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", на депутатів місцевих рад поширюються вимоги  та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

     Депутати місцевих рад зобов'язані щороку до 01 квітня  подавати декларацію  про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупці" за місцем роботи (служби), крім самозайнятих осіб, безробітних або пенсіонерів, які подають зазначені декларації до апаратів відповідних місцевих рад або їх виконавчих комітетів. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2012 року № 64 "Про виготовлення бланків декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру" установлено, що: бланки декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру виготовляються особами, які відповідно до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” заповнюють і подають декларації, шляхом роздрукування або копіювання їх на папері формату А4 за формою, наведеною в додатку до зазначеного Закону (включаючи примітку). Бланк складається з 10 сторінок; зазначені бланки не є бланками документів суворої звітності.

     Бланки декларації депутати районної ради можуть отримати у виконавчому апараті районної ради. Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік  необхідно подати до 01 квітня в районну раду.

      Також звертаємо вашу увагу на те, що починаючи з 2014 року запроваджена перевірка декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру з метою забезпечення відкритості та прозорості діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, уповноваженими підрозділами (ч. 6 ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"). Така перевірка в районній раді та місцевих радах району здійснюватиметься уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції і складатиметься із таких видів: перевірки фактів своєчасності подання декларації; перевірки декларацій на наявність конфлікту інтересів, що передбачено ч. 7 ст. 12 антикорупційного Закону.

   Крім того, ч.9 ст.12 Закону передбачена перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, визначеному цим органом.

 Для здійснення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей орган місцевого самоврядуванняпротягом десяти днів з дня одержання декларації від суб’єкта декларування надсилає її копію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

 Відповідно до ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, а саме: неподання або несвоєчасне подання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України  "Про засади запобігання і протидії корупції" тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" -тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          останнє оновлення 02.02.2016 р.             

 

  

 


 

 

    Кодимська районна рада повідомляє про можливість надання в оренду майна, колишнього ТОВ «Кодимський агрокомбікорм», а саме: зерносклад №2, бетоновані площадки, будівля зерносушилки, молотоочистильна башня, приймальний пристрій. За додатковою інформацією можна звертатися у робочі дні за тел. (04867)2-67-23, (04867)2-62-68.

 

 

Шановні платники ПДВ та ФСП !

У п’ятницю, 30 січня, о 10 годині, у ЦОПі Балтської ОДП відбудеться семінар   з питання ПДВ, земельного податку, «Фіксованого сільгоспподатку» та ін . Тел.23383.

 

 Сектор комунікацій Балтської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області

 

 

 

 


 

Кодимська районна рада повідомляє, що інформація Балтської МДПІ висвілюється у розділі "Корисні посилання" сайту районної ради



До уваги сільських, селищного, міського голів

РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо переліку документів які подаються до Верховної Ради України місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами при порушенні питання про призначення позачергових місцевих виборів

 


Визначено стратегічні орієнтири розвитку

системи професійного навчання персоналу

органів державної влади та органів місцевого самоврядування

 

24 вересня 2012 року в м. Одеса у рамках IV Щорічних Рішельєвських академічних слухань проведено Всеукраїнську нараду-семінар щодо стратегічних орієнтирів розвитку системи професійного навчання персоналу органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах реалізації адміністративної реформи.

В рамках заходу було розглянуто низку питань щодо організації підвищення рівня професійної компетентності керівників державної служби, керівників і працівників служб персоналу в державних органах із загальних питань застосування Закону України від 17 листопада 2011 року № 4050- VI «Про державну службу» (нова редакція); підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії корупції; підсумків вступної кампанії до вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями галузі знань «Державне управління» за державним замовленням у 2012 році та потреби регіонів у професійному навчанні державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; розробки галузевого стандарту вищої освіти підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба» галузі знань «Державне управління» на основі компетентнісного підходу; ефективного використання інноваційного інструментарію «Кластер підвищення кваліфікації»; навчально-методичного забезпечення професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування тощо.

У своєму виступі Голова Нацдержслужби В’ячеслав Толкованов представив ключові підходи до модернізації професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в умовах реформи державної служби, стрижнем якої є забезпечення прямої кореляції між службовим просуванням та оплатою праці з рівнем кваліфікації службовця, його компетентністю, старанністю, діловими якостями.

Новий Закон України «Про державну службу», що вступить в дію з 1 січня 2013 року, передбачає створення системи впливу постійного професійного навчання на кар’єрне просування вітчизняних держслужбовців. Для цього необхідно створити систему комплексного безперервного навчання.

«Це дозволить посилити роль суб’єктів управління персоналом на державній службі, підвищити рівень її ефективності і професійності, запровадити дієві механізми запобігання проявам корупції»,- завважив Голова Нацдержслужби.

За результатами розгляду було прийнято рішення, в якому зазначено, насамперед, про удосконалення нормативно-правової бази з питань підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад; оновлення програм підвищення кваліфікації відповідно до пріоритетів державної політики щодо визначення перспектив розвитку людських ресурсів та основних напрямів Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»; приведення обсягу та змісту програм підвищення кваліфікації у відповідність до політики управління і тенденцій розвитку людських ресурсів та їх зв’язку з плануванням кар’єри персоналу; проведення наукових досліджень; упорядкування мережі навчальних закладів з урахуванням поліпшення їх освітньої і наукової діяльності, кадрового та методичного потенціалу; оптимізації видатків на функціонування системи підвищення кваліфікації з одночаснимзміцнення взаємозв'язку між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами системи підвищення кваліфікації.

ДОВІДКОВО.

Всеукраїнську нараду-семінар організовано Нацдержслужбою України у співпраці з Національною академією державного управління при Президентові України та Одеським регіональним інститутом державного управління НАДУ.

Учасниками заходу були представники Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, керівники центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, галузевих закладів післядипломної освіти та вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями галузі знань «Державне управління».

Прес-служба Нацдержслужби України


  

                              

 

РОЗВИТОК ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ

ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ - ЗАПОРУКА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ,

ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ТА ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

 

Професійний публічний менеджмент є основою функціонування місцевої влади в будь-якій демократичній державі.

Головною передумовою реформування системи місцевого самоврядування в Україні є спроможність місцевих влад ефективно реалізовувати зростаючу кількість повноважень, що передається їм органами виконавчої влади з метою надання більш якісних послуг населенню. Умови служби співробітників органів місцевої влади повинні дозволяти добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням особистих якостей та компетентності; для цього забезпечуються належні можливості професійної підготовки, винагороди та просування по службі

Необхідною передумовою ефективного виконання зазначених завдань та повноважень місцевого самоврядування є належний професійний рівень службовців органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів. Від ефективності діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування залежать умови життя мешканців конкретної територіальної громади. Все це свідчить про те вагоме значення, яке набувають питання підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації муніципальних службовців для забезпечення сталого місцевого і регіонального розвитку, покращання якості соціальних послуг, що надаються громадянам.

Потрібно відзначити, що сучасна система місцевого самоврядування в Україні вкрай потребує нових службовців, які мають відігравати ключову роль у здійсненні реформ на місцевому рівні. Саме вони повинні бути ініціаторами і головними проектувальниками демократичних перетворень у місцевому самоврядуванні ефективними менеджерами, лідерами команд, що їх реалізують для сучасного муніципального службовця не є достатнім мати необхідні знання у економічній, соціальній та правовій сферах та вміти застосувати їх на практиці, він також має володіти численними управлінськими та комунікативними навичками

Разом з тим, організація навчання посадових осіб органів місцевого самоврядування ускладнюється:

- неналежною фінансовою базою місцевого самоврядування, що перешкоджає залученню до роботи в органах місцевого самоврядування топ-менеджерів з сучасною освітою та відповідним досвідом;

- надмірною залежністю органів місцевого самоврядування від рішень органів державної влади, зокрема у питаннях організації процесу навчання працівників органів місцевого самоврядування;

- відсутністю загальноприйнятих стандартів якості у галузі навчання посадових осіб органів місцевого самоврядування;

- низькою мотивацією посадових осіб органів місцевого самоврядування;

- неналежною взаємодією органів влади з неурядовими організаціями та громадськістю, зокрема у наданні соціальних послуг населенню;

- факторами психологічного характеру, пов’язаними з менталітетом службовців органів місцевого самоврядування, наявністю у їх професійній свідомості залишків старих командно-адміністративних методів управління;

- недосконалістю українського законодавства, що регламентує питання навчання депутатів та працівників органів місцевого самоврядування, зокрема з питань ресурсного забезпечення процесу навчання;

- недостатньою координацією діяльності різних установ та організацій, що займаються навчанням посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також недостатнім забезпеченням навчального процесу належними навчальними програмами, літературою та методичними матеріалами.

Підготовка спеціалістів для служби в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування є важливою складовою державної кадрової політики, спрямованої на формування високопрофесійних кадрів та підвищення якості їх роботи.

Однак ця система підготовки та підвищення кваліфікації службовців потребує як внутрішньої, так і зовнішньої модернізації, що передбачає насамперед реформування професійного навчання службовців та посадових осіб місцевого самоврядування як елементу розвитку інституційної спроможності державного управління, підвищення рівня професіоналізму та культури персоналу органів влади, здатності компетентно і відповідально виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні соціальні технології, сприяти інноваційним процесам у державі.

На виконання Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» Нацдержслужбою України розроблено Концепцію реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року
№ 1198-р.

В умовах нового демократичного суспільно-політичного ладу та глобалізаційних процесів (формування нових правил і засад економічного та соціального розвитку, впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій) система навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (далі – Система) не в повній мірі забезпечує необхідний професійний розвиток фахівців у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

За даними Державної служби статистики загальна чисельність державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на кінець 2010 року становила 379283 особи. З них в органах державної влади працювало 279500 державних службовців, в органах місцевого самоврядування – 99783 посадові особи місцевого самоврядування.

Водночас в органах державної влади та місцевого самоврядування спостерігається висока плинність кадрів, що посилюється проблемою недостатньої кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Гостро стоїть проблема і фахової професійної освіти державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Депутатський корпус місцевих рад фактично залишається поза увагою державної системи професійного навчання, окрім невеликої частини депутатів місцевих рад, які є державними службовцями або посадовими особами місцевого самоврядування. Рівень освіти депутатів місцевих рад у багатьох випадках здебільшого не дає їм змоги кваліфіковано здійснювати свої повноваження та виконувати покладені на них обов'язки. Близько 40 відсотків сільських, селищних та міських голів, 40 – 60 відсотків депутатів місцевих рад під час чергових виборів обираються вперше, що свідчить про відсутність у них відповідного досвіду та про потребу в навчанні та системному підвищенні кваліфікації.

В контексті здійснення адміністративної реформи та реформи управління персоналом на державній службі набуває значення програма розвитку лідерства на рівні вищого корпусу державної служби – державних службовців першої - другої категорії, як одного з елементів системи управління державною службою, головного фактора забезпечення високої якості діяльності органів державної влади.

Діюча Система носить переважно інформаційний або академічний характер, їй бракує динамічності та практичної цілеспрямованості щодо здобуття державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування, депутатами місцевих рад певних навичок, необхідних для виконання службових обов’язків.

Науково-педагогічні та наукові працівники закладів Системи не охоплені експертно-аналітичним супроводом діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, не мають можливості в повній мірі підвищувати власну кваліфікацію. Держава не забезпечує впровадження в діяльність органів державної служби та місцевого самоврядування наукових розробок та реалізацію їх науковцями закладів Системи.

До складу Системи входять навчальні заклади, ліцензовані за освітнім напрямом 1501 «Державне управління», а також інші заклади підвищення кваліфікації у сфері державного управління.

Організаційна структура Системи складається з двох рівнів – центрального та регіонального.

Центральний рівень: Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України; галузеві заклади післядипломної освіти центральних органів виконавчої влади.

 Регіональний рівень: регіональні інститути державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в містах Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування державних підприємств, установ і організацій в областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі (далі – обласні центри).

Організацію і проведення тренінгів та інших заходів для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування другої - третьої категорії покладено на Школу вищого корпусу державної служби в межах її компетенції, а також на навчальні заклади, що мають право на провадження відповідної освітньої діяльності.

Тренінги для державних службовців четвертої - сьомої категорії проводять центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій, а також регіональні інститути державного управління, інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії та галузеві навчальні заклади.

Система не має єдиного стандарту формування навчальних програм, які здебільшого носять освітній характер і потребує удосконалення законодавчої бази, забезпечення ефективними механізмами вивчення потреб і оцінки якості навчання, покращення ресурсного забезпечення, у тому числі фінансового (фінансування підвищення кваліфікації в Україні 100 разів менше, ніж у країнах розвиненої демократії), поліпшення кадрового і науково-методичного потенціалу. 

З метою удосконалення професійної підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування Нацдержслужбою України розроблено Концепцію реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. № 1198-р., та План заходів на період до 2014 року щодо реалізації зазначеної Концепції, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 липня 2012 р.
№ 480-р.

Метою Концепції є забезпечення професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад шляхом реформування системи підвищення кваліфікації та створення належних умов для їх безперервного професійного навчання упродовж проходження служби чи здійснення відповідних повноважень, з урахуванням кращих світових практик та вітчизняних традицій.

Пріоритетними завданнями Концепції є:

  створення Системи підвищення кваліфікації, спроможної забезпечити рівень професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад достатньої для ефективного виконання покладених на них законодавством повноважень;

     організаційно-правове забезпечення безперервного професійного навчання державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Реформування Системи підвищення кваліфікації здійснюватиметься на основі нових організаційно-методичних засад, що базуються на принципах:

     обов’язковості;

     плановості навчання;

     випереджувальному характері навчання;

  безперервності (упродовж проходження служби чи здійснення відповідних повноважень), наступності, цілісності, інноваційному характері;

      індивідуалізації та диференціації підходів до навчання.

Реалізація зазначених принципів відбуватиметься через:

  запровадження системності та безперервності у професійно-освітній процес підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

       визначення форм і видів підвищення кваліфікації для відповідних категорій осіб із застосуванням єдиних державних стандартів і критеріїв та використанням інноваційних форм і методів професійного розвитку кадрів сфери державного управління та місцевого самоврядування;

        створення умов для розвитку конкурентного середовища на ринку надання освітніх послуг навчальними закладами Системи підвищення кваліфікації;

–запровадження інноваційних методів оцінювання результатів підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

– зміцнення взаємозв’язку між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами Системи підвищення кваліфікації.

Реалізація Концепції сприятиме проведенню єдиної державної політики у сфері підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад і дасть змогу:

  створити нову систему підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, що забезпечить зростання ефективності державного управління та місцевого самоврядування в цілому;

  оптимізувати мережу навчальних закладів Системи підвищення кваліфікації, реалізувати потребу і обсяг підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

   впровадити інноваційні форми та види підвищення кваліфікації для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, що сприятиме кваліфікованому здійсненню ними своїх повноважень та виконанню покладених на них обов’язків;

досконалити роботу навчальних закладів Системи підвищення кваліфікації;

  сформувати та закріпити через програми підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад такі демократичні цінності як: активна участь у житті суспільства, патріотизм, лідерство, відповідальність, толерантність, гуманізм, соціальне партнерство;

  забезпечити цільове використання бюджетних коштів, виділених для організації підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

посилити інституційну та навчальну спроможність Системипідвищення кваліфікації, її орієнтованість на реалізацію Національного плану дій щодо виконання Програми економічних реформ на 2010 – 2014 «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Таким чином, реалізація Концепції сприятиме створенню умов для правового, економічного та організаційного забезпечення розвитку Системи підвищення кваліфікації.

Головними пріоритетами діяльності Національного Агентства України з питань державної служби в цьому напрямі є запровадження єдиних державних стандартів щодо підготовки та підвищення кваліфікації, посилення впливу системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на кадрове забезпечення органів влади.

 

Матеріали прес-служби Нацдержслужби України



 

ЗМІНИ У ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ

СЛУЖБОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ


 25 липня 2012 року постановою Кабінету Міністрів України № 666 затверджено Порядок проведення службового розслідування. Порядок розроблено Національним агентством України з питань державної служби з метою реалізації Закону України від 17 листопада 2011 року № 4050-VІ «Про державну службу» та на виконання завдань Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 187/2012.

 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування» набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 17 листопада 2011 року
№ 4050-VІ «Про державну службу», тобто з 1 січня 2013 року.

 До набрання чинності цим Порядком, проведення службового розслідування стосовно державних службовців проводиться відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

 Прийнятий Порядок проведення службового розслідування містить низку новел:

 - передбачено нову підставу проведення службового розслідування - за рішенням Нацдержслужби України у разі оскарження рішення керівника державної служби в державному органі щодо порушення наданих Законом України «Про державну службу» прав на державну службу або виникнення перешкод у їх реалізації;

 - передбачено утворення керівником державної служби в державному органі комісії у складі не менше семи осіб, яку очолює голова.

 Комісія з проведення службового розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби групи І утворюється суб’єктом призначення. До складу комісії включається представник Нацдержслужби України.

 У разі проведення службового розслідування у державному органі, штатна чисельність працівників якого не перевищує десяти осіб, склад комісії затверджує керівник державної служби в державному органі вищого рівня. У такому разі комісія формується з працівників державного органу вищого рівня та представників Нацдержслужби України.

 Під час проведення службового розслідування за рішенням суб’єкта призначення або керівника державної служби в державному органі до роботи комісії можуть залучатися відповідні фахівці.

 Порівняно з діючим Порядком проведення службового розслідування відповідно до новоприйнятого Порядку, більш чітко визначена процедура утворення комісії з проведення службового розслідування, організації її роботи і прийняття нею рішень, відводу та самовідводу голови або членів комісії у разі виникнення конфлікту інтересів, розширено коло прав та обов’язків голови та членів комісії, а також розширено перелік прав державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема можливість оскарження в установленому законодавством порядку висновків комісії з проведення службового розслідування.

 Зазначеним Порядком передбачено заборону втручання у діяльність комісії боку будь-яких осіб, в тому числі з боку посадової особи, за рішенням якої проводиться службове розслідування.

  За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.

 

 Прес-служба Нацдержслужби України


 

//

 

 

 

Календар новин

<< < Жовтень 2017 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31