28 жовтня 1944 року знаменна віха у вітчизняній історії – завершилось вигнання німецьких загарбників з території України.

43657139 1909496002474805 2339952295153762304 n copy

44901104 1909495732474832 5871957078091759616 n copy copy

28 жовтня 1944 року знаменна віха у вітчизняній історії – саме тоді завершилось вигнання німецьких загарбників з території України

День, коли радянські воїни вийшли на цей вікопомний рубіж, став етапною, знаковою сторінкою минулої війни, вінцем і результатом подвигу всіх, хто в ті неймовірно тяжкі дні та ночі ніс свободу і життя українській землі. Всіх, хто вважав її, незалежно від національності, рідною, по-синівськи її любив і жертвував заради неї своїм життям.

Протягом 1225 днів і ночей Україна була ареною жорстоких кровопролитних боїв. Нищівний вал бойових дій прокотився українськими землями, не оминувши жодного населеного пункту, понівечивши долі десятків мільйонів людей.

З 22 червня 1941 до кінця жовтня 1944 рр. – Україна була епіцентром воєнних дій, саме тут були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій і саме тут проводилася більшість великомасштабних операцій 1941–1944 років, які, зрештою, вирішили долю всієї війни.

Доречно нагадати влучне висловлювання О.П. Довженка, який, записав у щоденнику, що з Україною пов'язано "добру половину всієї світової війни".

Через своє стратегічно важливе положення Україна неймовірно постраждала, розплачуючись і за гітлерівську агресію, і за згубні прорахунки сталінського керівництва. У роки війни загинув кожний п'ятий житель республіки. Її економіку та багато населених пунктів було повністю або значною частиною зруйновано.

Вагомий вклад у визволення України і перемогу над нацистськими загарбниками внесли кодимчани. Близько 8 тисяч наших земляків билися на фронтах Другої світової війни, дві третини з них загинули. Всього за час окупації було вбито й закатовано 1227 мирних жителів району, 600 - вивезені на примусові роботи.

Багато народів і національностей внесли свій неоцінений вклад в загальну скарбницю Перемоги і визволення України, і ми повинні завжди пам'ятати про солдатів Другої світової війни.

Нині нові покоління українців віддають належне героям цієї безприкладної епопеї і за те, що після вигнання гітлерівців Україна утвердилася у своїх нинішніх кордонах, постала знаною і шанованою у світі за вагомий внесок у перемогу над фашизмом.

Доземний їм уклін та вічна наша вдячність – живим і полеглим!

26 жовтня в районі відбулися заходи до Дня остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України України. Мета проведення - вшанування подвигу учасників боротьби з нацизмом у період війни: воїнів ЗС, учасників підпільного та партизанського руху; увічнення пам'яті полеглих.

О 9 год. розпочалась урочиста церемонія покладання вінків та квітів до пам'ятних місць у районному центрі. Початок - на площі Перемоги біля меморіалу воїнам-визволителям. Далі представницька делегація відвідала пам'ятник воїнам - визволителям і підпільникам, розташований на площі Гусєва, місця масових розстрілів окупантами мирних мешканців міста, Меморіальна дошка загиблим підпільникам. Встановлена 15.12.2003 р. на стіні будинку залізничного вокзалу, що знаходиться на площі Пашкевич. ,

У заходах взяли участь - керівництво району та міста, депутати місцевих рад, члени районного осередку ветеранів України, представники райвійськкомату, військовики 9 батальйону 59 бригади, керівники структурних підрозділів РДА, районної ради, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, установ та організацій району та міста, представники громадськості та ЗМІ.

Урочистості відбулись і в інших населених пунктах району.

Довідково. 2 липня 1941 року, рівно за місяць після початку радянсько-німецької війни, в Кодиму вдерлися гітлерівські німецько-румунські війська. З перших днів окупанти встановили у містечку режим нечуваного терору. Для усіх громадян віком від 14 до 50 років була введена обов'язкова трудова повинність. Окупанти грабували місцевих жителів, вивозили до Румунії і Німеччини майно колгоспів державних установ. Кодимчан обклали податками на землю, худобу, собак, дерева, димарі тощо. За найменшу провинність жорстоко карали.

На території району окупанти здійснювали масові страти: в серпні 1941 року було розстріляно 48 осіб, в тому числі жінок і дітей; в січні 1942 року було страчено біля 300 осіб. За свідченнями очевидців протягом кількох днів поліцаї та жандарми здійснювали в Кодимі облави, розшукували жінок, дітей, старих єврейської національності і вбивали їх на вулицях, в дворах, в будинках. Карали і тих, хто переховував євреїв.

Жорстокість окупантів викликала опір з боку населення району. За матеріалами нашого земляка, ветерана Збройних Сил України, дослідника історії Другої світової війни у нашому краї Олексія Олексійовича Скокова на Кодимщині діяло понад 20 підпільних груп і 3 партизанські загони: «Чайка» в смт.Слобідка; під керівництвом В.В.Кривенцова в Кодимі та навколишніх селах; під керівництвом В.В.Курбали в с.Будеях. Перед звільненням району, в лютому 1944 року підпільники надавали допомогу парашутно-десантній групі радянських військ. В кінці лютого 1944 року підпільники В.В.Курбали і десантники Д.Б.Мурзіна створили партизанський загін, який завдав окупантам значних втрат: тільки 23 лютого 1944 року партизани знищили більше 200 окупантів.

23 березня 1944 року після жорстоких боїв війська другого Українського фронту під командуванням генерала армії Івана Степановича Конєва звільнили Кодиму і Кодимський район від окупантів.

Рух Опору на Кодимщині. Взимку 1941/42 року в Кодимі організовується підпільна група на чолі з В. В. Кривенцовим. До неї входили М. Коберник, Ф; Ковальчук, Г. Пашкевич та інші. На початку 1942 року ця група встановила зв'язок з підпільниками сусідніх сіл Грабового, Сербів, Лисогірки, Слобідки та інших. Кодимські підпільники провадили диверсійно-підривну роботу, спрямовану проти ворога, допомагали радянським розвідникам, що діяли в тилу фашистів, закликали населення не виконувати наказів окупантів. Вони збирали зброю та боєприпаси, готуючись до відкритої партизанської боротьби. Один з членів групи — К. Д. Бушанський — змонтував радіоприймач і приймав зведення радянського інформбюро, які потім переписувалися від руки і поширювалися серед населення. На початку 1943 року підпільники допомогли втекти з ешелону, що прямував у фашистський табір-смерті, великій групі військовополонених.

Але в серпні 1943 року фашисти напали на слід підпільників. Частина з них була заарештована, а решта пішла в ліси і приєдналась до партизанського загону «За Батьківщину», що боровся проти ворога на території Вінницької області.

У жовтні 1943 року керівник кодимських підпільників В. В. Кривенцов спільно з іншими товаришами створив нову групу. Разом з партизанами загону ім. Жданова, що діяв на території Чечельницького району Вінницької області, кодимчани провели кілька успішних бойових операцій. Так, у жовтні на перегоні Попелюхи—Кодима партизани знищили 14 ворожих солдатів, а в листопаді на перегоні Рудниця — Крижопіль розібрали залізничну колію і пустили під укіс поїзд з танками та гарматами. Рух на залізниці було припинено на п'ять діб.

Однак у грудні 1943 року карателі знову вислідили підпільників. Після жорстоких катувань на допитах В.Кривенцова, Г.Пашкевича та кількох інших учасників підпілля було страчено. Герої поховані в братській могилі у Кодимі. їм встановлено пам'ятник. 28 вересня 1967 року В.Кривенцов посмертно нагороджений медаллю «За відвагу».

 

Календар новин

<< < Листопад 2018 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30